• інфравезікальна обструкція – клапан уретри
  • гіпоактивний сечовий міхур
  • гіперактивний сечовий міхур
  • розрив мембранозної частини уретри
  • підковоподібна нирка. Необхідне оперативне втручання – істмотомія
  • підковоподібна нирка. Необхідне диспансерне спостереження за пацієнтом
  • екстрофія сечового міхура
  • тотальна епіспадія
  • перелом тазу, розрив сечового міхура
  • диспансерне спостереження
  • реносцинтіграфія
  • гемінефруретеректомія
  • мікційна цистограма
  • КТ
  • згусток крові в порожнині сечового міхура
  • пухлина сечового міхура
  • камінь сечового міхура
  • відкрите оперативне втручання
  • санаторно-курортне лікування
  • дистанційна ударно-хвильова літотрипсія
  • метафілактика СКХ
  • екстраперітонеальний розрив сечового міхура
  • інтраперітонеальний розрив сечового міхура
  • дивертикул сечового міхура
  • нейрогенний сечовий міхур
  • симптом Рапопорта
  • симптом Ходсона
  • симптом Пастернацького
  • симптом Гюйона
  • симптом Ліхтенберга
  • гідронефроз
  • мультикістоз
  • підковоподібна нирка
  • карликова нирка
  • додаткова нирка
  • нориця урахусу
  • полікістоз нирок
  • епіспадія
  • крипторхізм
  • дивертікул сечового міхура
  • гіпоспадія
  • клапан уретри
  • гіпертрофія сім’яного горбика
  • звуження зовнішнього отвору уретри
  • звуження уретри
  • нефроптоз розпізнається тільки на ретроградній пієлографії
  • не виконана дифдіагностика з клубовою дистопією, яка не лікується хірургічно
  • при такому уражені краще виконати нефректомію
  • нефропексія технічно неможлива
  • операція праворуч неможлива, бо заважає печінка
  • гемінефруретеректомія
  • накладення міжмискового анастомозу
  • накладення міжсечовідного анастомозу
  • спостереження
  • термінова пластика статевого члена
  • оптимальним терміном проведення хірургічної корекції слід вважати вік від 6 до 18 місяців, до моменту початку навчання дитини туалетним навичкам
  • строком проведення хірургічної корекції слід вважати вік від 5 до 6 років
  • Оперативне лікування гіпоспадії, метою якого є створення статевого члена, що наближається до нормально сформованого органу. Обов'язковим моментом є повноцінна реконструкція головки статевого члена із створенням щілиноподібного вертикального неомеатуса, ро
  • відновлення сечовипускання - меатотомія
  • спостереження
  • Проксимальні форми гіпоспадії слід розглядати як маркер патології статевого розвитку – основний симптом помилкового чоловічого гермафродитизму. Це потребує обов'язкового попереднього комплексного обстеження (генетичного, ендокринологічного) – визначення к
  • хірургічну корекцію слід провести у віці від 6 до 18 місяців
  • дитина підлягає багатоетапній корекції статевого члена
  • оперативне лікування слід почати з опускання яєчок
  • термінове оперативне лікування
  • спостереження до статевого дозрівання
  • гормонотерапія
  • планове оперативне лікування у віці 6-12 міс
  • водянка яєчка, що сполучається, підлягає плановому оперативному лікуванню
  • спостереження за дитиною протягом 1-2-х років
  • пункція водянкової пухлини з введенням склерозантів
  • кіста сім'яного канатика, планове оперативне лікування
  • кіста сім'яного канатика підлягає ургентному оперативному лікуванню
  • пахова грижа підлягає плановому оперативному лікуванню
  • гостра водянка яєчка підлягає ургентному оперативному лікуванню
  • гостра водянка яєчка підлягає спостереженню і лікуванню в плановому порядку
  • проводиться консервативна терапія
  • паховий доступ, оскільки необхідно ліквідовувати сполучення між черевною порожниною і порожниною мошонки і при необхідності провести пластику пахового каналу
  • мошонковий доступ, як менш травматичний, що дозволяє виконати пластику оболонок яєчка
  • хірургічне лікування з проведенням нефректомії на стороні більш ураженої нирки
  • органозберігаюче хірургічне лікування (енуклеація або енуклеорезекція пухлин)
  • хірургічне лікування, що включає двосторонню нефректомію
  • динамічне спостереження з можливим подальшим хірургічним лікуванням при появі симптомів або ознак активного зростання пухлин
Пацієнт В. 15 років поступив в клініку з скаргами на болі в лівій половині живота, періодичне підвищення АТ до 140/100 мм.рт.ст. При УЗД і КТ виявлені множинні двосторонні пухлини і кісти нирок, пухлини обох надниркових, кісти підшлункової залози. У хворого також виявлена кіста головки придатка правого яєчка. При огляді очного дна знайдені дрібні пухлини сітківки. За даними комп'ютерної томографії головного мозку у пацієнта є множинні пухлини, що локалізуються в різних відділах мозку. Встановлений діагноз: хвороба Von Hippel-Lindau. Число пухлин в кожній нирці варіює від 10 до 12, а їх розміри від 10 до 100 мм. Число і розміри кіст приблизно такі ж, як і пухлин. При рентгенографії легких тіней, підозрілих на метастази не виявлено. У загальному аналізі сечі – еритроцити на все поле зору. Показники клінічного аналізу крові не змінені. Сечовина крові – 6,5 ммоль/л, креатінін крові – 96,8 мкмоль/л. Яка подальша лікувальна тактика?
  • динамічне спостереження з можливим хірургічним лікуванням при наростанні симптомів
  • хірургічне лікування, що включає послідовні органозберігаючі операції з обох боків
  • двостороння нефректомія з подальшою трансплантацією нирки
  • екстракорпоральне видалення пухлин і аутотрансплантація однієї з нирок